Недитячі випробування

Недитячі випробування

Як правоохоронці та судді працюють із неповнолітніми?

 

Діти є однією із найбільш вразливих груп населення України, адже вони часто піддаються незаконному насильству й навіть катуванням. Про що свідчать результати досліджень, проведених харківськими правозахисниками, які базувалися на аналізі ситуацій поводження з неповнолітніми в органах внутрішніх справ, установах державної пенітенціарної служби та закладах соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки України.

Фото Владислав Мусієнко

Олександра Тимощук, ЮВУ

 Небезпечний контакт з міліцією

Ініціаторами проведення такої роботи стали представники Харківської правозахисної групи та Харківського інституту соціальних досліджень. Всього було опитано 137 дітей, які відбувають покарання за правопорушення у спеціальних виховних закладах Куряжа, Мелітополя та Прилук, знаходяться в Харківській та Комишуваській школа соціальної реабілітації, Якушинецькому та Охтирському професійних училищах соціальної реабілітації та звільнилися з місць позбавлення волі, а також 23 експерти – професійні юристи, працівники органів внутрішніх справ, пенітенціарних закладів та системи соціальної реабілітації.

Завдяки результатам цих досліджень вдалося встановити, що більшість дітей, незважаючи на описані в безлічі нормативних актів та КПК методи роботи із цією вразливою групою, на практиці часто стикається із жорстоким поводженням з боку працівників міліції. Так, на насильство при затриманні вказала майже третина неповнолітніх респондентів. Описуючи поводження, яке застосовувалося щодо них, діти зазначали, що насильство не мало на меті припинення їх протиправних дій, а носило характер невиправданої жорстокості та приниження. У кількох випадках правоохоронці, які здійснювали затримання, були в цивільному одязі й відмовлялися пред’являти документи, через що не вдалося від початку впевнено ідентифікувати їх саме як співробітників МВС. Тривожним також є той факт, що в чотирьох випадках діти вважають: жорстоке поводження з ними з боку правоохоронців було виправданим (через стан алкогольного сп’яніння або агресивну поведінку).

Майже половину опитаних дітей під час дізнання примушували до надання свідчень шляхом фізичного насильства в поєднанні з психологічним тиском з боку співробітників МВС. Переважно це відбувалося в перший день після затримання. Але в кількох випадках фізичне насильство і (або) жорстоке поводження було тривалішим -- від кількох днів до кількох місяців і мало форму тортур (натягування протигазу, целофанового кулька на голову або нанесення ударів засобами, що не залишають явних слідів на тілі). В одному випадку до дитини застосовувався електричний струм. Основною причиною жорстокого поводження став примус до зізнання у злочинах, які діти не скоювали.

Проблеми в ізоляції

Окремою формою неналежного поводження можна вважати важкі побутові умови в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). Діти, які там трималися, характеризують їх як нелюдські або просто погані. Серед проблем, з якими їм довелося зіштовхнутися, найчастіше називали антисанітарію, відсутність постільної білизни і надто малу площу приміщення. Один звільнений стверджував, що в ізоляторі, в якому він знаходився, була бетонна підлога, бракувало меблів. З предметів побуту видавали тільки матрац. Затримані спали по черзі, оскільки умовних спальних місць на підлозі було три на п’ять затриманих. Незважаючи на заборону, неповнолітні свідчать, що часто трималися в ІТТ разом із дорослими. А четверо опитаних дітей повідомили, що їх тримали в ізоляторі більше за встановлений термін: одного з підслідних перевели в СІЗО через п’ять з половиною діб після прокурорської перевірки, а іншого – на четверту добу після втручання адвоката.

Ще однією локацією, підконтрольною МВС, де протягом певного часу перебуває неповнолітній правопорушник, є приймальник-розподільник для дітей (ПРД). Підозрювані у віці від 11 до 14 років або вже визнані винними у вчиненні суспільно небезпечного діяння можуть бути туди поміщені на доволі тривалі строки. Підставою для цього є можливість заміни запобіжного заходу у вигляді переведення до ПРД. Щоправда, граничний термін перебування в ньому дитини не може перевищувати 30 діб. Проте новий КПК України надає можливість судді за клопотанням прокурора продовжити тримання в ПРД ще на 30 діб. Водночас деякі діти зазначили, що в їхньому випадку цей термін було перевищено, і вони трималися там до 3 місяців. Хоча ПРД розрахований на нетривале перебування дитини й не передбачає жодної освітньої або дозвільної діяльності для дітей.

У свою чергу, більшість опитаних неповнолітніх відзначили, що до них ставилися добре або принаймні нейтрально в ПРД. Однак деякі з них вказали, що стикалися з випадками жорстокого поводження з боку персоналу. Слід відзначити, що сама організація діяльності ПРД із ізоляцією від зовнішнього світу та відсутністю освітніх занять сприяє виникненню таких явищ. У ПРД дитина є заручником волі обмеженої кількості працівників, від яких вона повністю залежить і з якими перебуває в закритому закладі 24 години на добу.

 «Виховання» неволею

Проте найбільше проблем із захистом прав дитини, яка знаходиться в конфлікті із законом, виникає на стадії винесення обвинувального вироку та застосування судом покарання. Раніше, завдяки старому КПК, позбавлення волі обиралося для неповнолітнього правопорушника у крайньому випадку. Нині такої умови не існує в оновленому кримінально-процесуальному законодавстві, тому дітей, що скоїли злочин, стали частіше, ніж це було раніше, відправляти до в’язниці.

За словами судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Валерія Швеця, це також зумовлено й тим, що до неповнолітніх практично неможливо застосувати інші передбачені законодавством види покарань. Адже штраф можна накладати лише на тих громадян, які мають власний дохід або майно, а в дітей таких доходів зазвичай немає. Інші види покарання – громадські чи виправні роботи – також залишаються недосяжними, оскільки законодавство про працю містить положення, що дозволяють неповнолітнім працювати лише після досягнення 16 років.

Водночас, зауважив суддя ВССУ, для дорослих правопорушників законодавством передбачено аж 12 видів покарань, 7 з яких не пов’язані з позбавленням волі. Тоді як до дітей у віці від 16 – 18 років застосовується лише 6 видів покарань, а до неповнолітніх віком 14 – 16 років – взагалі лише 2 (штраф та позбавлення волі). «Така ситуація доволі парадоксальна, бо для наймолодшої категорії неповнолітніх, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, судам надано найменшу можливість вибирати гуманніше покарання», – зазначив суддя ВССУ.

Щоб вирішити усі перелічені проблеми, необхідно внести зміни до КПК України, а також неухильно дотримуватися міжнародних і національних стандартів у сфері забезпечення рівних можливостей у судочинстві. Крім того, слід здійснювати регулярний незалежний моніторинг та відвідування усіх місць несвободи, де триматься діти, з метою виявлення та оприлюднення існуючих там порушень.

 

Коментарі Голови Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе МОКУО:

- ЮНІСЕФ вітає прогрес, якого досягла Україна на шляху подолання проблем, пов’язаних із катуванням та жорстоким поводженням, а саме – створення Національного превентивного механізму. Також затвердження Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх та прийняття нового КПК мають сприяти дотриманню прав дітей у системі кримінального правосуддя. Однак, як безсумнівно показують результати дослідження, діти стають жертвами фізичного насильства, їх незаконно затримують у відділеннях міліції. змушують до зізнання у злочинах та залишають без юридичної допомоги. Тому ЮНІСЕФ закликає Україну вжити усіх необхідних заходів для того, щоб з усіма дітьми, які мають проблеми із законом, поводилися із повагою, не принижували їх, а допомагали їм стати активними членами суспільства в майбутньому.

 

Директора Харківського інституту соціальних досліджень Дениса КОБЗІНА:

- Візити представників національного превентивного механізму засвідчили, що, не зважаючи на прагнення виконувати корисні соціальні функції, система соціальної реабілітації в Україні значною мірою застаріла і не відповідає сучасним стандартам гуманного поводження з дітьми. Це проявляється в усьому, починаючи від процедур поміщення дитини в місця несвободи і закінчуючи банальною відсутністю туалету в будівлі. Зазначені фактори, а також соціальна заборона на зв’язок із зовнішнім світом призводять до серйозних ризиків для дітей, що перебувають в установах соціальної реабілітації. Адже в існуючий спосіб неможливо здійснювати їхнє перевиховання. До того ж, варто було б соціальним працівникам звернути увагу на сім’ї, з яких походять ці діти, та додатково проводити з їхніми батьками серйозну виховну роботу.

 Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії ЛУТКОВСЬКОЇ:

- Ці дослідження виявилися для нас вкрай важливими, адже на підставі отриманих результатів та рекомендацій нами до кінця року будуть підготовлені пропозиції щодо внесення змін до законодавства. У цьому питанні інститут Омбудсмана співпрацюватиме з Кабінетом Міністрів України. У такий спосіб вдасться проробити усі пропозиції щодо майбутніх змін до законодавства із профільними міністерствами, які повинні їх реалізувати.

Говорити про те, що треба вже вносити зміни до Кримінального процесуального кодексу, я вважаю, недоцільно. Удосконалювати потрібно підзаконні нормативні акти, виписані на його реалізацію, а також норми Кримінального, Сімейного, Цивільного кодексів та низки спеціальних законів.

Джерело:

ЮВУ № 25 (938)

Аналітична юриспруденція