[20-09-2018 18:32:07] E_WARNING (2): file_get_contents(http://blog.yurincom.com/main): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.1 404 Not Found in file /home/yurincom/public_html/sme5.1/src/packages/publications/classes/web/controls/publicationcontrol.php at line 193
Принцип верховенства права і проблеми його забезпечення в Україні - Аналітична юриспруденція - Юридична практика - Видавництво Юрінком-Інтер

Принцип верховенства права і проблеми його забезпечення в Україні

Олексій РЕЗНІКОВ,
віце-президент Асоціації правників України,
заслужений юрист України,
Партнер ЮФ «Magisters»

Олена Вінгловська,
президент Школи європейського права та арбітражу,
заступник декана юридичного факультету
Міжнародного Соломонова університету,
кандидат юридичних наук, професор,
спеціально для «ЮВУ»

Верховенство права – це фундаментальний принцип сучасного правопорядку в світі, встановленого з прийняттям Статуту ООН – документу, що заснував підвалини якісно новим цивілізаційним правовідносинам і сучасного світового порядку. Він відображає загальне надбання людства – ідеали свободи, демократії, прав людини і поступово реалізує їх шляхом регламентації усіх суспільних відносин у контексті найвищої справедливості. Проте чи все гаразд із його розумінням в Україні? Спробуємо розібратися.

Багатовікові традиції

У «Декларації демократичних цінностей», що була підписана лідерами семи провідних світових держав з розвиненими демократіями, в першому ж пункті зазначено: «Ми віримо у верховенство права, яке поважає і захищає без остраху і упереджень права і свободи кожної людини і забезпечує умови, в яких потенціал і дух кожної людини розвивається вільно і різнобічно, тим самим забезпечує можливість самореалізації кожної особистості». У сучасному світі принцип верховенства права є пріоритетом розвитку не лише західної цивілізації, свої наміри у його ствердженні декларують Росія, Китай і ціла низка інших держав, які ще вчора були авторитарними, а сьогодні поступово розвиваються у демократичному напрямку. Адже це – об’єктивний процес, зумовлений пріоритетом міжнародного права, система якого побудована на фундаментальних принципах верховенства права, демократії і прав людини, що стали глобальним ідеалом.

Уперше верховенство права, як принцип справедливості, виник в античній Греції та Римі. Для афінян він був синонімом демократії. Рівність всіх громадян перед законом вважалася найвищим досягненням полісної демократичної системи, оскільки однакові правові стандарти застосовувалися як до аристократа, так і до ремісника. Багато фахівців у галузі права вважають Платона та Арістотеля засновниками цієї послідовної інтелектуальної традиції – верховенства права, яка отримала своє логічне продовження у стародавніх римлян. Позитивну традицію продовжив Ціцерон у трактаті «Про закони». «Призначення магістрату в тому, - писав він, - щоб управляти та віддавати справедливі, корисні і закономірні розпорядження. Відповідно до того, як магістратами управляють закони, так народом управляють і магістрати, і це дає підстави говорити, що магістрат – це закон, який стверджує, а закон – це безмовний магістрат». Тобто Ціцерон стверджує, що управляють закони, а не окрема особа, яка представляє орган управління, а верховний статус закону опирається на відповідність природному праву – закону розуму.

Через період середньовіччя і забуття принцип Верховенства права отримав свій подальший розвиток в епоху Відродження. знаменита Середньовічна велика хартія вольностей, документ, який заснував і закріпив вперше поняття «законного порядку», став джерелом і синонімом сучасного конституціоналізму, прав людини, демократії. «Дотримання законів, які людина сама собі встановлює, є найвищою свободою. Народ, що їх встановлює, має бути єдиним їх джерелом», - продовжив славні традиції в епоху лібералізму Жан Жак Руссо.

Універсальний стандарт

Сьогодні принцип верховенства права із локального трансформовано в універсальний, що реалізується завдяки відповідним механізмам та юридичним інструментам на глобальному, регіональному та національному рівнях. Однак, його уніфікація також надає можливість для внесення правових новацій, адаптованих до відповідних сучасних умов. Найбільш ефективно реалізується принцип верховенства, закріплений у документах Ради Європи та Європейського Союзу, саме як принцип справедливості. Таким чином, він став основоположним фактором для розвитку ринкової економіки, соціальної держави та демократичного суспільства.

Високий статус економічного та соціального розвитку суспільства неможливий без практичної реалізації принципу верховенства права як універсального регулятора всіх правовідносин. Основою високорозвиненої ринкової економіки є добросовісна конкуренція, транспарентність у прийнятті рішень, їх узгодження, рівнозначна відповідальність усіх суб’єктів перед законом і без будь-якої дискримінації, у тому числі і соціальної. Таким чином, принцип верховенства права, як принцип справедливості, є невід’ємною складовою прогресивного розвитку держави, демократії, прав людини.

Україна є членом світового співтовариства, членом Ради Європи, тому, виходячи із своїх міжнародно-правових зобов’язань, формує національну правову систему з огляду на принцип верховенства права, який визнається ст. 8 Конституції. Відтак, він є наріжним, визначальним як у законотворчій, так і у правозастосовній практиці, пріоритетним у внутрішньодержавному праві і в усіх сферах правовідносин. Також принцип верховенства права визначає співвідношення взаємодії права, держави, державних органів і інститутів, усіх осіб. Ідеологія держави, спираючись на цей принцип, будується на загальнолюдських цінностях, демократії (народовладді), загальній повазі до основних прав і свобод людини, без будь-якої дискримінації.

Економічний розвиток держави, його стрімке зростання, знову ж таки, напряму визначається таким правовим регулятором, як принцип верховенства права. Конституція України закріплює статус держави з ринковою і соціальною моделлю, що і відповідає європейським стандартам. Держава ж гарантує право кожного як на державну власність, так і на приватну, адже в Україні передбачені всі форми власності та право кожного на підприємництво й захист конкуренції (ст. 42 Конституції України).

Статус соціальної держави детермінує високий рівень соціальної захищеності всіх громадяни без будь-якої дискримінації. Рівень розвиненості суспільства, його гуманності, ставлення до загальнолюдських цінностей визначається його відношенням до найменш захищених членів суспільства. Правова та соціальна захищеність і гарантії також позначені принципом справедливості, особливо в умовах ринкової економіки. Особливе значення у ствердженні і реалізації принципу верховенства права має співвідношення права та політики, їх чітке розмежування є основою правової держави. Політика визначається і закріплюється лише в правових формах. Все те, що поза законом, називається свавіллям.

Наступним найважливішим фактором, що впливає на розвиток всього суспільства, є розуміння верховенства права, його розмежування з таким поняттям, як «диктатура закону». По суті - це атавізм радянської тоталітарної системи, де пріоритет писаної норми закону був абсолютним. Але, на нашу думку, треба виходити з того, що норма закону не завжди є справедливою, тобто суперечить принципу загальної поваги до основних прав і свобод людини, принципу демократії, не передбачаючи рівності всіх суб’єктів правовідносин перед законом, їх прав і обов’язків, а також відповідальності. Адже принцип верховенства права є принципом справедливості, і не лише буквою, а й духом закону. Тому це поняття не може бути тотожними диктатурі закону, яка панувала у таких зразково-тоталітарних державах, як Радянський Союз і Німеччина за часів фашизму.

Вибіркове правосуддя

Як відомо, основою демократії є принцип розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову. Якість законів, що приймаються у державі, відповідність міжнародно-правовим стандартам вважається важливою складовою її ефективного функціонування. Наочним інструментом реалізації принципу верховенства права є незалежна судова система. Прийняття рішень судами, їх незалежність від інших центрів влади вважається основою демократичного суспільства. Справедливість і прозорість, об’єктивність в ухваленні судових рішень є важливим елементом, який дозволяє захищати інтереси суб’єктів. Без реально дієвої судової системи неможливе економічне і соціальне функціонування ринку та його складових. Капіталовкладення, інвестиції, фінансова система, добросовісна конкуренція, мінімізація корупції, ефективний менеджмент на конкурсній основі – все це наслідки практичної реалізації принципу верховенства права.

Так, задля покращення ситуації із національним правосуддям у 2010 році Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів», що знаменував собою масштабні реформи і був направлений на нівелювання та викорінення корупції в судах. Однак на практиці відбулась фактична підміна понять, про що свідчить хоча б перетворення Вищої ради юстиції на орган репресивного контролю над суддями, що сприяє прийняттю заангажованих рішень. Реальна боротьба з корупцією в судах, фактично виявилась перекроюванням судової системи під потреби влади, яка є сильною сьогодні. Ми стали свідками затримання служителів Феміди під час отримання хабара. Це позитивний процес. Однак небезпека полягає у тому, що суддів таким чином можна поступово перетворити на покірливих маріонеток, які виконують будь-яку команду правоохоронців та влади. Їхня залежність є характерною ознакою авторитарної системи, яка не має нічого спільного із демократією, правами людини та верховенством права. Такий шлях є регресом для країни, що і визначено в останній доповіді про стан демократії в Україні відомої правозахисної організації «Freedom Hоuse».

Відтак, можна стверджувати, що принцип, який дійшов до нас через тисячоліття і визначає правосуддя проявом вищої справедливості, не є повністю реалізованим в Україні. На жаль, у нас ментально так склалося, що принципу верховенства права передує диктатура закону. Мабуть тому українські судді дуже складно сприймають логіку мислення своїх колег, які в своїй практиці послуговуються англосаксонською системою права. Верховенство права не повинен ставати верховенством суддів. Суддівський корпус дуже різнорідний, і у нас ще є судді, які не розуміють природу принципу верховенства права. Це недолік, перш за все, вищої юридичної освіти. Хоча, на наш погляд, варто залишатися оптимістами та зазначити, що в Україні все ще трапляються випадки дотримання цього базового критерію судочинства.

Важливим інструментом у забезпеченні і реалізації принципу верховенства права є і інститут адвокатури. Судовий процес – процес змагальний, доказовий, тому мистецтво адвоката стає важливою складовою захисту основних прав і свобод людини та громадянина від будь-яких зазіхань, оскільки він у процесі виступає опонентом влади, відтак, інколи потребує особливого захисту. Тому, Асоціацією правників України був створений спеціальний фонд, дія якого направлена на підтримку і захист адвокатів від свавілля державних органів під час здійснення ними професійних обов’язків, що також відповідає реалізації принципу справедливості і принципу верховенства права. Адже Україна є рівноправним і активним суб’єктом всіх правовідносин, міжнародного співтовариства, європейської спільноти, тому і верховенство права для неї має таке ж значення, як і для всього глобалізованого суспільства. Воно, за визначення видатного теоретика права ХХ століття Е. Томпсона, є «дієвим інструментом стримування влади і захисту громадян від посягань тієї ж влади і визнається загальним універсальним благом».



Теги:
Верховенство права, Статут ООН, регламентація усіх суспільних відносин у контексті найвищої справедливості

Джерело:

ЮВУ № 26 (834)

Аналітична юриспруденція