Приватизація житла у гуртожитку

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Отже, одним із шляхів реалізації вищезазначеними громадянами конституційного права на житло є приватизація житла в гуртожитках, яка передбачена Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі – Закон № 500-VI), що набув чинності 1 січня 2009 року.

 Сфера дії

Відповідно до положень Закону № 500-VI сфера його дії поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей (так звані «робітничі» гуртожитки та «малосімейки»), а також не мають іншого власного житла.

При цьому сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об’єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.

Разом з тим Закон № 500-VI не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв’язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання); громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості; на військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України, які проживають у гуртожитках; а також на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом.

До того ж, норми Закону № 500-VI не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.

 Реалізація конституційного права на житло…

Громадяни, на яких поширюється дія Закону № 500-VI, можуть реалізувати конституційне право на житло або:

 1) шляхом приватизації житла у гуртожитку, у випадках, передбачених цим Законом;

 2) шляхом отримання соціального житла, відповідно до цього Закону та Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» від 12 січня 2006 року № 3334-IV;

 3) шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім’ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

 ….та підходи до його реалізації

При цьому забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону № 500-VI, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк;

2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття;

3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР, та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей Закону № 500-VI;

4) гуртожитки, які не є об'єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі згідно з чинним законодавством виходячи з юридичних повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування;

5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;

6) держава виділяє місцевим бюджетам кошти на заходи, пов'язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), а саме: на виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту тощо, за заявками місцевих рад, в обсягах та порядку, які визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік;

7) одночасно з приватизацією жилих приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону № 500-VI, приватизується і відповідна частина допоміжних приміщень у таких гуртожитках;

8) земельні ділянки, необхідні для утримання та експлуатації гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, не підлягають приватизації чи продажу у зв'язку з приватизацією жилих і допоміжних приміщень у них, а залишаються у власності відповідної територіальної громади (або передаються їй у власність) згідно з чинним законодавством;

9) утримання приватизованих жилих приміщень у гуртожитках, гуртожитків та прибудинкових територій незалежно від форм власності, на які поширюється дія цього Закону, здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, що затверджені відповідною постановою КМУ від 8 жовтня 1992 р. № 572;

10) власники жилих приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у цьому ж гуртожитку, а також співвласниками технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою будинку, в якому розташований гуртожиток;

11) для забезпечення ефективного використання приватизованих жилих приміщень, допоміжних приміщень, місць загального користування та управління ними власники цих приміщень створюють об'єднання співвласників житла та допоміжних приміщень у гуртожитку відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III (далі – Закон про об'єднання співвласників) та з урахуванням особливостей Закону № 500-VI;

12) користування закріпленою за гуртожитками, на які поширюється дія цього Закону, прибудинковою територією здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України (далі – ЗКУ).

 

Користування прибудинковою територією гуртожитку

Відповідно до ст. 1 Закону про об'єднання співвласників прибудинкова територія – це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

У контексті користування прибудинковою територією гуртожитку необхідно зазначити, що дане питання врегульовано нормами статті 42 ЗКУ. Зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. При цьому порядок використання таких земельних ділянок, визначається співвласниками, а розміри та конфігурація земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

 

Про порядок передачі жилих приміщень у гуртожитках

Положеннями Закону № 500-VI встановлено, що громадяни, які проживають у гуртожитках, що є об’єктами права державної чи комунальної власності, та на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій), що здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених Законом № 500-VI.

Зокрема, наказом Мінжитлокомунгоспу від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі – Положення).

Відповідно до пункту 22 цього Положення на підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації готує та/або замовляє в бюро технічної інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення в гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння і відповідно до пункту 6.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Сама ж передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом № 500-VI перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

При цьому громадянином до органу приватизації подаються:

1) оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

2) довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

3) копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);

4) документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

5) копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;

6) заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

До того ж, за неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Разом з тим, передача жилих приміщень у гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом № 500-VI перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади).

 

(Далі – буде)

Аналітична юриспруденція