Співвідношення понять «корпоративні права в статутному капіталі» та «частка в статутному капіталі»

Акціонерні товариства (АТ) за участю держави – поширене явище в економіці України. Разом з тим така участь може бути різною залежно від: 
(а) ступеня участі держави в статутному капіталі АТ (вирішальна, що дозволяє контролювати АТ; значна, яка забезпечує можливість впливу на прийняття загальними зборами АТ рішень стратегічного плану, що потребують кваліфікованої більшості голосів; незначна, що не породжує ніякої залежності АТ від акціонера, який володіє такою часткою); 
(б) виду та складу майна, яким сплачуються акції (частка акціонера в статутному капіталі/СК);
(в) права, на якому передається таке майно АТ: праві власності чи праві користування, а в окремих випадках – на праві господарського відання, що передбачено ч. 13 ст. 6 Закону «Про холдингові компанії в Україні» стосовно майна державних холдингових компаній.
Наявність чи відсутність згаданих чинників може впливати на правове становище АТ (наприклад, державні АТ), рівень їх самостійності, в т.ч. щодо можливості використання майна, сплаченого за акції (зазвичай акції сплачуються в грошовій формі, проте на етапі заснування та у процесі функціонування, в т.ч. збільшення розміру СК шляхом проведення додаткової підписки на акції, можуть сплачуватися у формі як «тілесного» майна, тобто такого, що має речову форму, так і безтілесного – нематеріальних активів, – ст. 13 Закону від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства»/Закон ПГТ, статті 11 і 23 Закону від 17.09.2008 р. «Про акціонерні товариства»/Закон ПАТ). 
Законодавець, на жаль, не враховує вплив форми сплаченого як вклад (за акції) майна на правове становище АТ і можливості товариства щодо використання закріпленого за ними майна. Це свідчить про наявність проблем вдосконалення правового регулювання зазначених відносин, що не втрачають своєї актуальності з моменту легалізації АТ в Україні, яка відбулася ще за часів СРСР (Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, затверджене постановою РМ СРСР від 19.06.1990 р. № 590), а згодом – згідно із Законом України ПГТ.
Прийняття 17.09.2008 р. Закону ПАТ розцінюється зазвичай як поступ у правовому регулювання корпоративних відносин, проте, на жаль, свідчить і про неуважність законодавця до визначення понять, що ним використовуються, в т.ч. таких як «частка держави в СК» та «корпоративні права держави в СК». Так, закріплюючи критерії визначення особливостей правового становища АТ спеціальними актами законодавства в ст. 1 Закону ПАТ, законодавець згадує три категорії АТ за участю держави: державні АТ/ДАТ, тобто товариства, єдиним засновником та учасником яких є держава; АТ, створені у процесі корпоратизації та приватизації до реалізації плану розміщення їх акцій, тобто АТ зі значною (в межах від 100 до 25%) часткою держави у СК капіталі; АТ, у СК капіталі яких є корпоративні права держави. Проте при цьому не визначається відмінність чи співвідношення змісту згаданих термінів. 
Перше поняття – частка учасника/акціонера (в т.ч. держави) у СК – вітчизняний законодавець використовує в Законі ПГТ (статті 10, 23), Законі від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (частини 1 і 3 ст. 5, ст. 18), Господарському кодексі/ГК (статті 22, ч. 5 ст. 79, ч. 5 ст. 89), а також в інших актах законодавства, у т.ч. у пунктах 1.3 і 4.3 Положення про порядок реструктуризації підприємств, затвердженого наказом ФДМУ № 667 від 12.04.2002 р. У Законі ПАТ також зустрічається це поняття (ч. 4 ст. 87).
Другим поняттям («корпоративні права держави в СК») законодавець оперує (без закріплення відповідного визначення) у Законі від 21.09.2006 р. «Про управління об’єктами державної власності»/ПУОДВ (ч. 1 ст. 3 та ін.) – щодо господарських, т.ч. акціонерних, товариств, у яких держава бере участь (є акціонером/учасником), а згодом – у Законі ПАТ (абз. 2 ч. 3 ст. 1) – щодо визначення спеціальним законом особливостей управління АТ, «у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади». 
Поява другого поняття та його своєрідний зміст пов’язані із затвердженими Постановою Верховної Ради України від 27.06.1995 р. Правилами застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у п. 10 яких міститься визначення корпоративного права як права власності на частку (пай) в статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи. У дещо іншій (але подібній за замістом) модифікації поняття корпоративних прав згодом було закріплено у кількох нормативно-правових актах (у новій редакції п.1.8 ст. 1 вищезгаданого Закону, п. 1 Положення про порядок здійснення органами виконавчої влади управління належними державі акціями, частками, паями товариств та контролю за реалізацією цих функцій, затвердженого постановою КМУ № 1741 від 04.11.1998 р.; прийнятому відповідно до нього Положенні про реєстр державних корпоративних прав, затвердженого наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами 14.05. 1999 р. № 72 (пункти 1.1 і 1.2), а також Положенні про такий реєстр (п. 1), затвердженому постановою КМУ № 1679 від 29.10.2003 р.), аналіз яких свідчить про ототожнення законодавцем понять «корпоративні права держави» та «участь держави у майні/СК господарських організацій», оскільки поняття «належні державі акції, частки паї» вживається у розумінні державних корпоративних прав.
Проте, на наш погляд, кожне з цих двох понять має своє значення, а для з’ясування питання щодо їх співвідношення слід звернутися до поняття корпоративних прав, закріпленого в ч. 1 ст. 167 ГК («корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді/майні господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку/дивідендів даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами») та п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону ПАТ («корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні АТ, отримання дивідендів та активів АТ у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами»).
Як свідчать наведені визначення, «корпоративні права» та «частка у СК» – суміжні, але різні за значенням, поняття. Володіння часткою/акцією чи пакетом акцій у СК забезпечує відповідний (пропорційно цій частці/пакету акцій) розмір корпоративних прав (кількість голосів на загальних зборах; частки прибутку, що розподіляється між учасниками/акціонерами; частини належної учаснику/акціонеру вартості майна господарської організації у разі її ліквідації). Це підтверджується іншими положеннями законодавства, в т.ч. визначеннями: АТ як господарського товариства, СК якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 3 Закону ПАТ); державної холдингової компанії, її корпоративних підприємств та холдингового корпоративного пакета акцій, що містяться в ст. 1 Закону від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні», оскільки законодавець, визначаючи вирішальну участь держави у холдинговій компанії, а також участь останньої в акціонерних товариствах холдингової групи, застосовує такі критерії, як володіння 100 % акцій та володіння, користування і розпорядження холдинговим корпоративним пакетом акцій корпоративного підприємства.
Право на частку в СК виникає внаслідок передання особою (засновником/учасником) господарському (в т.ч. акціонерному) товариству свого майна для формування його майнової бази (активів), яку нерідко ототожнюють зі СК, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства (на етапі створення АТ розмір його активів збігається із сумарною вартістю розміщених акцій/сплаченим СК). Власна майнова база господарського товариства формується за рахунок відповідних джерел (ст. 12 Закону ПГТ), серед яких провідне місце посідає майно, сплачене засновниками (учасниками, акціонерами) як вклад до СК (у складі ж вкладу можуть бути корпоративні права зазначених осіб щодо іншого господарського товариства).
Отже, слід розрізняти (1) корпоративні права, що виникають у результаті майнової участі особи (акціонера) у формуванні СК/сплати акцій, та (2) корпоративні права щодо іншого господарської організації, які вносяться засновником АТ чи його акціонером до СК цього ж АТ при оплаті акцій. 
Відтак частка акціонера (в т.ч. держави-акціонера) в СК і частка корпоративних прав у вкладі, що сплачується товариству за участь в ньому, – різні поняття. У разі внесення особою, зокрема державою, вкладу у розмірі 30% СК товариства, частка корпоративних прав в якому (вкладі) становить, наприклад, 50%, ми матимемо дві величини: частка такого акціонера в СК – 30% і частка внесених ним (акціонером) корпоративних прав у СК – 15% СК. Також слід враховувати правовий титул, на якому корпоративні права передаються АТ: праві власності чи праві користування (в першому випадку власником корпоративних прав стає АТ, у другому – АТ набуває лише право користування такими правами, власником яких залишається акціонер, який сплатив повністю чи частково свій вклад/акції у такій формі). 
Відтак доцільно розмежувати поняття «частка держави в статутному капіталі АТ» і «частка корпоративних прав держави в статутному капіталі АТ» як різні за значенням, хоча й суміжні, і, відповідно, закріпити їх зміст у законах ПАТ та ПУОДВ, шляхом доповнення останніх такими положеннями:
1)     частка акціонера (у т.ч. держави) в статутному капіталі АТ – це розмір участі акціонера у статутному капіталі АТ, що визначається як виражене у відсотках відношення вартості майна та/або коштів, сплачених акціонером за акції (як вклад), до розміру статутного капіталу товариства;
2)     частка корпоративних прав акціонера (в т.ч. держави) у статутному капіталі АТ – розмір участі акціонера у статутному капіталі АТ у формі корпоративних прав, переданих на праві користування товариству, що визначається як виражене у відсотках відношення вартості переданих товариству на праві користування корпоративних прав, до розміру статутного капіталу АТ. 
Також доцільно доповнити ст. 13 Закону ПГТ реченням такого змісту: «У разі сплати частки (акцій) у формі права користування певним майном (у т.ч. корпоративними правами), таке майно залишається у власності учасника (акціонера), а товариство набуває лише право користування цим майном у межах, визначених у договорі з таким учасником (акціонером)».
Крім того, потребує вирішення проблема оцінки вартості сплаченого державою за акції майна з врахуванням правового титулу, на якому воно (в т.ч. корпоративні права) передаються АТ (право власності чи право користування), що має неабияке значення для товариства: право власності на передані корпоративні права дозволяє АТ використовувати їх на власний розсуд, у т.ч. розпоряджатися ними, тоді як право користування такої можливості не надає. Це має відбиватися на оцінці вкладу, що, на жаль, існуючими методиками (включаючи й затверджену постановою КМУ № 1406 від 02.08.1999 р.) належним чином не враховується. 
 
 
 
 

 

Аналітична юриспруденція