[20-09-2018 18:37:38] E_WARNING (2): file_get_contents(http://blog.yurincom.com/main): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.1 404 Not Found in file /home/yurincom/public_html/sme5.1/src/packages/publications/classes/web/controls/publicationcontrol.php at line 193
Важливість судових рішень. Окрема думка та соціальні перетворення. - Аналітична юриспруденція - Юридична практика - Видавництво Юрінком-Інтер

Важливість судових рішень. Окрема думка та соціальні перетворення.

Висловлення, відображенні в окремих думках дисидентів, вказують на відстань, яка існує між тим, де, на їхню думку, є суспільство зараз, та де, на їхню думку, воно має бути. Світ спостерігав багато разів і під час Помаранчевої революції, і під час протестів в Арабському світі, та під час роботи Української Гельсінської групи те, що інакші/несхожі позиції іноді виступають вперед та спонукають рух соціальних змін у напрямку до більшої відкритості, свободи та прозорості. У Сполучених Штатах Америки та інших країнах, включаючи Україну, судова влада має важливе завдання змінювати суспільство через спроби неупередженого творення чітких правових норм, які однаково застосовуються до всіх. Судова влада, таким чином, може бути тим «голосом», який вказує, яке правове поле має бути у суспільства. Але іноді судовій владі не вдається захистити індивідуальні права, і саме у такі моменти конче важливо щоб судді висловлювали свою окрему думку. Такі окремі думки суддів апеляційної інстанції, особливо у нашому найвищому судовому органі, Верховному Суді США, здатні перетворити суспільство шляхом змінення природної соціальної напруги на узгодженість та покірливість.

Богдан ФУТЕЙ,
суддя Федерального суду претензій США

Правові аспекти ідеального громадянського суспільства

Дотримання верховенства права характеризує правові аспекти ідеального громадянського суспільства. Верховенство права є наріжним камінням демократії, що веде до кращого та більш процвітаючого економічного життя. Відповідно до концепції верховенства права панування права означає, що всі люди мають підкорюватись закону та мають бути рівними перед ним, незважаючи на їхній статус. Кожного дня громадяни країни усвідомлюють, що їх не будуть притягувати до відповідальності у спосіб, який відмінний від того, якби притягували до відповідальності державних діячів, та державні діячі також знають, що їх не будуть притягувати до відповідальності через сфабриковані звинувачення або ставитись до них якось інакше, ніж до інших громадян.

Щоб дотримуватись верховенства права, громадянському суспільству потрібна сильна та незалежна судова влада, оскільки судді мають бути вільними у висловленні їхньої думки щодо змісту та застосування закону. Така незалежність має дві форми. Перша, коли судді мають бути «чесними брокерами» і мають бути незалежними від сторін у справі. Судді мають вирішувати справи неупереджено, без надання переваги тій чи іншій політичній партії. Відсутність неупередженості призводить до зниження довіри серед населення до судової системи. Друга форма судова влада та кожний конкретний суддя мають діяти на рівних засадах з іншими гілками влади. Суди мають мати юрисдикцію та повноваження стримувати законодавчу або виконавчу владу шляхом визнання законів та інших підзаконних актів неконституційними, у разі якщо вони звужують права громадян. Крім того, весь процес має бути прозорим; рішення мають бyти чіткими та ясними, щоб кожний пересічний громадянин зміг зрозуміти, чому це рішення було прийнято і на яких підставах.

Судова незалежність також вимагає особистої, моральної відданості з боку самих суддів з метою досягнення незалежності для викорінення упередженості та корупції з національної правової системи. У доповіді від 2010 року навколо ситуації в Україні «Фрідом Гауз» (Freedom House) відзначив, що Україна є «молодою демократією» з « основними гарантіями в сфері прав людини», але висловив стурбованість, що «система влади в країні є слабкою та неефективною, що вказує на очевидний дефіцит верховенства права». Ця доповідь також зазначила, що судова влада в Україні «страждає від низького рівня довіри, порушень прав на достатній судовий захист, корупції, неефективних процедур судової оцінки та через брак професіоналізму».

Судова незалежність також вимагає матеріального забезпечення діяльності суду. Для того, щоб досягти незалежності та відновити довіру до судової влади, необхідно запровадити відповідні зарплати для суддів, довгий термін перебування на посаді, достатнє фінансування та технічну допомогу судам, виключити можливість спілкування ex parte, забезпечити швидке опублікування судових рішень та доступ до них, а також швидке виконання судових рішень. Якщо суд, наприклад, постановляє, що Конституція передбачає суд присяжних, тоді уряд має відразу вжити заходів для забезпечення захисту суду присяжних.

Судова незалежність не означає, що судді можуть робити все, що їм заманеться, незважаючи на закон; натомість це означає, що вони мають діяти відповідно до вимог Конституції та законів держави. Головна мета судової системи – забезпечити стабільність через послідовне застосування закону та дотримання Конституції, оскільки непослідовне та суперечне застосування судових рішень має далекосяжні негативні наслідки.

Наприклад, ризикованою є практика найвищого судового органу держави приймати рішення, що суперечать одне одному без жодних пояснень, що спонукає такі зміни. Таке відхилення від попередніх рішень, на жаль, мало місце в Україні раніше, коли Конституційний Суд відмінив політичну реформу 2004 року. У цьому рішенні, хоча і юридично правильному, не вистачало повного та детального пояснення, чому цього разу суд відхилився від попередньої позиції, коли він відмовив у розгляді конституційності політичної реформи. Несподіванка сталась і у квітні 2010 року, коли Конституційний Суд змінив свою позицію, коли дозволив окремим індивідуальним депутатам формувати коаліцію, а не політичним фракціям. Довільне застосування закону породжує невпевненість та плутанину не тільки в юридичних колах, але й серед населення країни, та в міжнародної спільноти. Без незалежної судової влади, у якій судді є впевненими самі у собі, буде складно досягти цієї мети. Зрештою, судова незалежність, як і стабільність правової системи, здебільшого залежить від сумлінності та сміливості самих суддів. Суддів не будуть поважати, доки вони не будуть поважати самі себе.

Роль окремої думки в утвердженні ідеального громадянського суспільства

Ті, хто вважає, що суспільство якоюсь мірою не досягає поставлених завдань, може висловитись з цього приводу та спробувати ввести зміни. У судовій владі ці важливі «голоси» доносяться через окремі думки, і просто необхідно, щоб судді почувалися вільними викласти їхню окрему думку письмово. Ці окремі думки мають декілька завдань: вони можуть стати каталізатором правових змін; вони можуть підштовхнути більшість змінити свою думку; вони можуть поставити завдання суспільству виправити помилки, закликаючи до кращих змін у майбутньому.

Суддя Рут Бейдер Гінсбург нещодавно пояснювала завдання окремих думок та відзначала, що іноді окрема думка «має на меті привернути негайну увагу суспільства та, таким чином, спонукати правові зміни». Суддя Гінсбург наводить нещодавній приклад - справа Lilly Ledbetter. У цій справі Верховний Суд США з посиланнями на формалістичні правила строку позовної давності відхилив позов щодо дискримінації за ознаками статі у визначенні заробітної плати; обурливі окремі думки від 4 суддів вказували, що ці суто формалістичні правила вимагали подавати позов занадто рано, коли позивач навіть не міг здогадуватись про дискримінацію за ознаками статі. Реакція суспільства та законодавчого органу на рішення більшості суду була настільки сильною, що були запропоновані зміни до законодавства майже через декілька днів після рішення суду. За два роки закон «Про справедливе відшкодування заробітної плати Лілі Ледбетер» (Lilly Ledbetter Fair Pay Act) став законом та виправив ту несправедливість, на яку звернули увагу 4 судді в окремій думці.

Одна лишень практика прислухатись до міркувань в окремих думках сама по собі може покращити рішення більшості. Один вчений нещодавно зазначив, що «мовчання позбавляє суспільство важливої інформації» та, що «ті, хто висловлює окрему думку та витримують тиск з боку інших, виконують дуже важливу суспільну функцію». Одна з найцінніших функцій є протистояння природному потягу до одностайності; дослідження продемонстрували, що судді з різними політичними поглядами ведуть до «різноманітності думок, що допомагає виправляти помилки у міркуванні». Коли інформація про окремі думки стає відомою, то думка більшості вимагає відповідального ставлення та відповіді на цю інформацію. Суддя Гінсбург так само відзначила, що «немає нічого кращого ніж потужної окремої думки для того, щоб спонукати удосконалення та роз’яснення міркувань більшості у справі». Такі окремі думки можуть і не змінити остаточне рішення більшості, але щонайменше вони можуть спонукати до вдосконалення міркування або звуження змісту самого рішення.

Незважаючи на силу окремих думок, суспільство та Верховний Суд здебільшого не можуть досягти стандартів ідеального громадянського суспільства. У той же час, окремі думки можуть бути закликом не тільки для тих, хто живе, але, як колись написав голова Верховного Суду США Г’юз, «окрема думка у суді найвищої інстанції є закликом… до майбутньої інтелігенції, коли наступне рішення, мабуть, зможе виправити помилку, якої, на думку судді, який написав окрему думку, припустився суд». Відома справа Plessy v. Ferguson є прикладом цього. У цьому рішенні більшість Верховного Суду США у 1896 році постановила, що расова сегрегація у школах та норма «відокремлені, але рівні» не порушувала конституцію. Джон Маршал Гарлан, єдиний суддя, який написав окрему думку, висловився, що закони, які дозволяють сегрегацію, «суперечать особистим свободам громадян… та є ворогом букви та духу конституції». Верховному Суду США забрало п’ятдесят років для того, щоб виправити помилку та постановити, що система «відокремлені, але рівні» в школах є неконституційною.

Окремі думки, таким чином, діють як коректори у природному прагненні суспільства до гармонії. Коли чутно тільки одностайні думки, розповсюдження інформації може послаблюватись, та думки швидко, можуть поляризуватись. Окремі думки, що вільно розповсюджуються, протистоять цим тенденціям та заохочують суспільство постійно вдосконалюватись. Суспільство може відреагувати швидко як у справі Lilly Ledbetter, або може затягнути десятки років, як у справі щодо скасування сегрегації за ознаками раси або смертної кари щодо підлітків, але суспільство є завжди кращим, коли має різні протилежні думки.



Теги:
Федеральний суд претензій США, Помаранчева революція, Українська Гельсінська група, Сполучені Штати Америки, Верховний Суд США, «Фрідом Гауз», Конституційний Суд Укаїни, Конституція України , справа Lilly Ledbetter, справа Plessy v. Ferguson, расова сегрегація, суддя Джон Маршал Гарлан

Джерело:

ЮВУ № 42

Аналітична юриспруденція